Speaking In Tongues
Guided by Voices

Записи каменя

З китайсько? переклала Марта Логвин

Первая публикация

 

Розпов?дь сорок четверта. Сп'ян?ла Фенцз? потрапля? у неспод?вану халепу. П?нер вт?ша?ться, коли чепуриться

 
 
Баоюй сид?в поруч ?з сестрами ? разом з ус?ма дивився виставу 'Записи Цз?нчай'. Побачивши сцену 'Жал?бний похорон героя', Дайюй звернулася до Баочай: 'Несправжн?й цей Ван Шипен. Де в?дбува?ться церемон?я - байдуже, а нав?що конче треба б?гти до р?чки? Що там робити? У посп?льств? кажуть: 'Р?ч вказу? на людину'. Вся вода у П?днебесн?й поверта?ться до джерел. Де не забажа?ш черпнути п?алу води - не треба вибирати. Дивитимешся ? заплачеш, ? наплачешся вдосталь'. Баочай не в?дпов?ла. Баоюй чув ц? слова, але знову не зрозум?в суть мовленого сестрою, ? дивився перед собою порожн?ми очима. По як?йсь хвилин? в?н виголосив тост на честь Фенцз?.
Стара пан? в душ? шкодувала за роками, що минули, ? журилася, як нин?шн? свято несхоже на попередн?. Вона вир?шила навчити Фенцз?, як веселитися на справжньому бенкет?. До того ж вона втомилася сид?ти на почесному м?сц? за столом, змушена була прилягти на л?жко у покоях ? зв?дти разом ?з т?ткою дивитися виставу. А до всього вибрала дек?лька улюблених ласощ?в. ?х поставили на маленький високий столик поруч.
Гост? повол? ласували на?дками ? невимушено балакали. Спочатку стара пан? та т?тка милувалися натовпом навпроти ?хн?х стол?в - маленьк? й старш? служниц? та ж?ноцтво у поб?геньках лишалися без м?сця. Тод? стара пан? звел?ла ?м с?сти у зат?нку галере?, ? пригощатися, чим забажають, не стидаючись, ? не звертати уваги на церемон??. Пан? Ван та пан? С?н розташувалися нижче на терас? за високим столиком, а на м?сця за такими ж столиками зовн? с?ли ?хн? сестри. Час в?д часу стара пан? тихо радила пан? Йоу та ?ншим: 'Нехай Фенцз? сяде на ч?льне м?сце, а ви зам?сть мене в?ншуйте господиню свята, вона ц?лий р?к за вс?х нас п?клу?ться.' Пан? Йоу схвально в?дпов?ла, а за якийсь час передала: 'Вона каже, що не звикла сид?ти на головному м?сц?, сяде ? не зна?, що робити, нав?ть вина не наважу?ться випити'. Почувши таку розмову, стара пан? розсм?ялася: 'Ти не вм??ш вмовити, ось я ?й сама п?ду ? звелю ?й с?сти.'
Фенцз? посп?хом наблизилася до старо? пан? ? з усм?шкою сказала: 'Прошу старшу господиню не в?рити ?? словам. Я випила багато чарок'. См?ючись, стара пан? звел?ла пан? Йоу та ?ншим пан?ям: 'Тягн?ть ?? зв?дси, втисн?ть у ст?лець ? кожна по черз? прислужуйте ? каж?ть тости. Якщо нав?ть так не питиме, я справд? сама п?ду до не?.' Почувши ц? слова, пан? Йоу одразу розсм?ялася ? потягла Фенцз? до головного м?сця, звел?ла людям взяти чарку, наповнила ?? вином ? з усм?шкою сказала: 'Ц?лий р?к ти невтомно догоджа?ш стар?й пан?, пан?ям та мен?, а сьогодн? я не можу тебе нав?ть прив?тати! Хоча б власноручно наллю вина. Ти т?льки послухай! Давай, хоч випий з мо?х рук один ковток!' Фенз? розсм?ялася: 'Якщо хочеш прислужувати мен?, як старш?й, стань навкол?шки - тод? я питиму.' Пан? Йоу розсм?ялася: 'Таке кажеш - зовс?м голову втратила! Я тоб? чесно кажу: сьогодн? випада? р?дк?сна нагода, пройде час - ? не буде такого дня, х?ба сама не зна?ш? У добру годину наповни пару чарок'.
Фенцз? побачила, що спротив марний, ? змушена була випити дв? чарки. Тут прийшли ще сестри, Фенцз? знову змушена була випити з кожною по два ковтки. Пан? родичка побачила, що стара пан? рад?? з гучного банкету, не втрималася - теж при?дналася до сп?льно? забави, та ще й не сама - звел?ла прийти молодшим пан?ям ? пригощати Фенцз? вином.
? цього разу Фенцз? не зум?ла зв?льнитися ? ?? присилували випити ще пару ковтк?в. Юаньян з ?ншими поко?вками теж прийшла в?ншувати свою пан? вином. Фенцз? справд? не могла б?льше пити, посп?хом попросила змилуватися над нею: 'Сестроньки! Пожал?йте мене! Завтра я знову питиму.' Юаньян розсм?ялася: 'Невже ми справд? так? н?кчемн?? Ось ми перед пан??ю - нехай пан? не обража? нас. Ран?ше була у нас честь. Сьогодн? вс? ц? люди прийшли рад?ти разом з вами. Мен?, значить, не треба було приходити. Якщо ви не п'?те, ми п?демо!'
Сказала так ? справд? повернулася, щоб п?ти. Фенцз? посп?хом утримала ?? ?, см?ючись, сказала: 'Сестронько, я питиму!' З цими словами вона наповнила чарку по в?нця вином ? випила до дна. Юаньян з? см?хом повернулася до свого м?сця.
Фенцз? в?дчувала, що випила дуже багато, ? вино обтяжувало ??, серце вискакувало з грудей. Вона захот?ла повернутися до поко?в перепочити, а тут побачила, що д?йство наближа?ться до к?нця, ? наказала пан? Йоу: 'Приготуйте грош? пожалувати людям, а я п?ду вмиюся'. Пан? Йоу кивнула.
Фенцз? зауважила, що присутн? не проти, вийшла з-за столу ? попростувала до задньо? галере?. Уважна П?нер посп?шила за Фенцз?. Фенцз? сперлася на П?нер. Додибавши до поко?в, де вона перебиралася, Фенцз? побачила у сво?й к?мнат? служницю. Д?вчинка, пом?тивши, що з'явилися дво? пан?й, кинулася навтьоки. Фенцз? одразу зап?дозрила щось зле ? збуджено покликала д?вчину. Спочатку служниця просто прикинулася, що не чу?. Але, зрозум?вши, що заскочена старшими, - у сл?д ?й неперервно гукали! - ? змушена була повернутися.
П?дозра в душ? у Фенцз? зростала з кожною миттю. Разом ?з П?нер вони ув?йшли до поко?в, де м?няють вбрання, ? звел?ла служниц? зайти також, в?дсунувши перегородку всередин? к?мнати. С?вши на сходинках зали, вона наказала служниц? стати навкол?шки, гукнула П?нер: 'А ну поклич сюди двох пахолк?в з других вор?т. Нехай мотузкою, нехай батогом, нехай роз?б'ють на шматки цю шльондру, яка не зна? ? не поважа? господиню!'
Служниця ? так була налякана усмерть, т?льки й робила, що, плачучи, била поклони ? просила змилуватися над нею.
Фенцз? спитала: 'Я не привид. А ти побачила мене, спочатку стояла, н?би правил цього дому не зна?ш, ? раптом поб?гла?' Служниця, плачучи, в?дпов?ла: 'Я ран?ше не пом?тила пан?. Я ж пам'ятаю, що в к?мнат? н?кого нема, я й приб?гла'.
Фенцз? провадила: 'Нехай ? нема н?кого! Хто тебе кликав приходити? Нехай ти не побачила, а я й П?нер тебе гукали ззаду, горло над?рвали, що б?льше тебе кличеш, ти швидше т?ка?ш, ? в?дб?гла наче недалеко, ти що, оглухла? Ще впира?шся?' Мовивши, замахнулася ? вдарила служницю по обличчю, раз, другий. Обидв? щоки у д?вчини вмить спухли. П?нер посп?хом дала пораду: 'Пан?, будьте обережн?, руки бол?тимуть!' Фенцз? вел?ла: 'Бий знову! Питай, чого т?кала! Не казатиме - я ?й рота роз?рву!' Спочатку служниця опиралася, але почувши, що Фенцз? збира?ться розпекти зал?зо до червоного ? припекти ?й рота, заверещала: "Другий пан вдома , над?слав мене визирати, чи не йде пан?. Якщо побачу, що пан? йде, дасть мен? листа передати вам. ? раптом пан? в цей час ? прийшли!'
Фенцз? пом?тила, що в цих словах ? якийсь натяк ? продовжувала випитувати: 'Нав?що звел?в тоб? виглядати мене? Чого ж не над?слав когось ?з мо?х людей? Мусить бути ?нша причина. Швидко кажи - жалуватиму тебе з ц??? пори. Не скажеш - зараз в?зьму ножа, пор?жу тебе!' Мовивши, повернулася, витягла ?з зач?ски шпильку ? почала безладно штрикати д?вча шпилькою в рота. Нажахана служниця намагалася ухилятися в?д удар?в ? з плачем благала: 'Я скажу, пан?, т?льки не каж?ть, що це я казала.'
П?нер поквапилася з порадою швидше все сказати. Служниця почала: 'Пан Другий теж т?льки-но прийшов ? одразу в?дкрив скриню, витяг два ляни ср?бла, а ще дв? шпильки, два суво? цупкого шовку, наказав мен? тишком-нишком подарувати це дружин? Бао Другого, сказав ?й прийти сюди. Вона реч? прийняла ? до нас прийшла. Пан Другий мен? наказав виглядати пан?. А що дал? було, я не знаю.'
Почувши це, Фенцз? розлютилася так, що рясно вкрилася потом ? в?дчула млость у всьому т?л?. Рвучко знялася ? попрямувала просто до будинку. Наблизилася до вор?т у дв?р ? побачила ?ншу служницю, яка стояла на воротах ? все визирала, витягувала шию. Пом?тивши Фенцз?, вона втягла голову у плеч? й поб?гла геть.
Фенцз? гукнула д?вчину на ?м'я. Ця служниця була д?вчинка км?тлива, побачила, що уникнути б?ди не вийде, одразу поб?гла на поклик, ласкаво посм?хнулася ? мовила: 'Я т?льки хот?ла допов?сти пан?, як добре, що пан? саме прийшли.'
Фенцз? мовила: 'Що ти хот?ла сказати?' Служниця в?дпов?ла: 'Пан Другий вдома:' Проказавши ц? слова, розпов?ла все те, що т?льки-но розпов?ла ?нша служниця.
Фенцз? сплюнула: 'Що ти ран?ше робила?! Цього разу я тебе пом?тила, ти й повернулася - виправдову?шся'. Мовивши, замахнулася ? вдарила служницю, що та аж захиталася. А сама Фенцз? навшпиньках вийшла з двору.
Фенцз? наблизилася до в?кна ? прислухалася до того, що робилося всередин?. Почула см?х ? голоси: 'Як рано чи п?зно ц?й чортов?й дружин? смерть прийде, от буде добре'. Цзя Л?нь казав: 'Вона помре. Взяти ?ншу дружину? Знову таку шукати? ? що дал? робити?' ?нший голос провадив: 'Вона помре. Ти раз - ? в?зьми П?нер з наложниць у дружини. Т?льки, боюся, ? це не дуже добре'. Цзя Л?нь казав: 'Якщо так ? дал? буде, то вона ? П?нер не дасть мен? скористатися. П?нер теж така - ображена ус?ма, а мовчатиме. Я звелю - ? стану, як глитай, як той людожер'.
П?дслухавши таку розмову, Фенцз? розлютилася так, що аж облилася потом ? затремт?ла вс?м ?ством. А ще почувши, як хвалять П?нер, зап?дозрила, що П?нер зазвичай потайки пащеку? на не?. Вино вдарило Фенцз? у голову. Лють опанувала нею так, що вона не дала соб? ради роз?братися у халеп?, а повернулася ? дала П?нер два ляпаси! Копнула двер? ? ув?рвалася до св?тлиц?. В?д лют? вона не могла говорити. Схопивши ж?нку Бао Другого, вона нав?дмаш вдарила ??, пот?м злякалася, що Цзя Л?нь втече, затулила собою вих?д ? завелася, заверещала: 'У, шльондра, вкрала чолов?ка у господин?, ще й господиню хоче зурочити!: П?нер! Ходи сюди! Ви, шльондри, сволота, так образити! Ще й регочете з мене позаоч?!' ?, з цими словами, знову к?лька раз?в вдарила П?нер:
Побита П?нер не мала кому пожал?тися на кривду, т?льки з? зл?стю схлипувала ? огризалася: 'Ви сов?сть втратили! Робите казна-що! А мене нав?що втягувати?!' ? одразу почала нав?дмаш бити дружину Бао Другого.
Цзя Л?нь упився, тому ? не робив секрету з? сво?х веселощ?в. Побачивши, як Фенцз? входить, в?н втратив здоровий глузд. А коли Фенцз? завела колотнечу, в?н ? зовс?м очман?в. Коли Фенцз? била наложницю Бао Другого, в?н палав в?д злост?, але не наважувався слова мовити. Та як ? П?нер вдарила дружину Бао Другого, Цзя Л?нь п?дскочив до П?нер ? копнув ?? ногою: 'Розпуснице! ? соб? на людей руки п?д?йма?ш!'
П?нер злякалася, швидко в?дсмикнула руку ? заридала: 'Ви потайки змовля?тесь, а мене нав?що вплутувати?'
Побачивши, що П?нер бо?ться Цзя Л?нь, Фенцз? ще б?льше роз'ятрилася, п?дскочила до П?нер ? почала бити ?? ? шарпати, ще й звел?ла бити наложницю. П?нер зовс?м одур?ла, вирвалася ? поб?гла шукати ножа, щоб запод?яти соб? смерть. Наложниц? та служниц?, як? юрмилися надвор?, зловили ?? ? намагалися заспоко?ти, давали поради.
Побачивши, що П?нер хоче запод?яти соб? смерть, Фенцз? миттю кинулася до Цзя Л?нь, припала до його грудей, заверещала: 'Сволота, вони мене з? св?ту зжити хочуть, я почула ?х розмову, так хот?ли мене настрахати! Спробуй мене придушити!'
Цзя Л?нь розлютився так, що вхопив з? ст?ни меча, мовив: 'Не треба шукати смерт?! Роз'ятрили ви мене! Я сам вс?х пор?шу! Я вашу смерть сво?ю смертю спокутую! От тод? буде справедлив?сть!'
Знялася страшна верем?я. Нев?домо, як би все владналося, аж тут з'явилася пан? Йоу у супровод? ц?ло? юрми людей, мовила: 'Х?ба так робиться? Т?льки-но так весело було. ? вже така буча?'
Побачивши людей, Цзя Л?нь просто ошален?в в?д лют?, затявся. Через те вино зовс?м забув вс? чесноти. Щоб показати, хто тут хазя?н, захот?в пор?шити Фенцз?.
Фенцз? мить тому була брутальною ? дурною, а побачила людей - враз перем?нилась. Кинула вс?х, плачучи, поб?гла прямо до старо? пан?.
На той час вистава завершилася, глядач? роз?йшлися.
Фенцз? приб?гла до старо? пан?: 'Порятуйте мене, мат?нко! Пан Л?нь Другий хоче мене вбити!'
Стара пан? Цзя, пан? С?н та пан? Ван навипередки допитувалися, в чому справа.
Фенцз? заплакала: 'Я т?льки додому повернулася перебратися, як тут пан Л?нь Другий у покоях з кимось розмовля?. Я просто думала, то гост? прийшли, злякалася, не наважилася зайти. Послухала мить за в?кном. Спочатку дружина Бао Другого казала, що я лиха, збиралася взяти отрути мен? п?дсипати, звести мене з? св?ту, наложницю П?нер зробити дружиною. Я розлютилася, але ж не хот?ла з ним сваритися. То вдарила П?нер дв?ч?, спитала, чого проти мене йде? Вона налякалася, хот?ла вбити мене!'
Стара пан? Цзя беззастережно пов?рила у слова Фенцз?, мовила: 'Як так можна?! А ну привед?ть до мене цей непотр?б!'
Не встигла вона домовити це все, як приб?г Цзя Л?нь з мечем, юрма наздоганяла його. Цзя Л?нь напевно знав, що стара пан? Цзя завжди гаряче любила ?х, нав?ть мати, т?тка не могли н?чого вд?яти, ? почав провадити св?й злий план. Пан? С?н, пан? Ван, побачивши це, дуже розлютилися, вхопили його ? лаялися: 'Мерзотнику! Ще пруча?шся! Нав?ть перед старою панею!'
Цзя Л?нь з? зневагою мовив: 'Вс? пащекують на ?? рахунок, от вона ? наважилася б?гти до пан?. Нав?ть ? на мене наважилася лаятись!'
Пан? С?н так розлютилася, що вихопила у нього меч ? волала, щоб в?н ?шов геть. Цзя Л?нь у дурн?й самозакоханост? молов кузу-верзу.
Розгн?вана стара пан? Цзя мовила: 'Я знаю, що ти нас зневажа?ш! А ну, накаж?ть привести сюди його батька, подивимося, п?де в?н чи н?!'
Т?льки почувши це, Цзя Л?нь затремт?в ? поб?г геть. В?н був такий злий ? роз'юшений , що не хот?в повертатися додому, а п?шов у зовн?шн?й каб?нет.
А тут пан? С?н ? пан? Ван говорили про Фенцз?. Стара пан? мовила: 'Н?чого страшного. Д?ти мал?, кузу-верзу, як кошенята нявчать, як ?х втрима?ш? Малим хто такого уникнув? Все це моя провина: змусила тебе випити на дв? чарчини б?льше, знову почали один одного ревнувати.'
Довкола вс? розсм?ялися. Стара пан? Цзя мовила: 'Заспокойся, завтра я звелю тво?му зятю за тебе перепросити. А нин? не ходи, не треба ?х бентежити.' Пот?м почала лаятися: 'П?нер, шльондра:Я ж ?? вважала за добру людину, як можна соб? потайки таке мерзотництво дозволити!' Пан? Йоу розсм?ялася: 'П?нер не ма? гр?ха, дурна д?вка Фенцз? на людях зл?сть зрива?. Облаяла П?нер пару раз?в, образила, звичайно, то що? А ви, ласкава пан?, ще ла?тесь.'
Стара пан? Цзя мовила: 'Твоя правда. Д?вчина зовс?м не така лиха й хитра:Безневинно в?д гн?ву Фенцз? постраждала.' ? одразу ж гукнула Хубо: '?ди скажи П?нер, перекажи ?й кожне слово: я знаю, ?? образили. Завтра я скажу ?? пан? за не? вибачитися. Сьогодн? у ?? пан? день народження, я не дозволю ?? турбувати.'
Ще ран?ше Л? затягла П?нер до Великого Парку Споглядання. П?нер плакала, схлипуючи ? захлинаючись, не могла ? слова мовити. Баочай порадила: 'Ти ж км?тлива д?вчина, зна?ш, що ваша пан? щоденно п?клу?ться за тебе. Сьогодн? раз випила забагато, з?рвала на тоб? зл?сть, на ?нших вже видохлася. Люди см?ються, кажуть, все це дурничка.'
Саме тут зайшла Хубо, переказала слова старо? пан? Цзя. П?нер в?дчула, н?би ?? осяяв яскравий теплий пром?нь, потроху ?й стало краще.
Баочай перепочила трохи ? посп?шила побачити стару пан? Цзя та Фенцз?. Баоюй у цей час запросив П?нер до Саду. С?жен зустр?ла П?нер ? прислужувала ?й. См?ючись, мовила: 'Я ран?ше думала запросити тебе, почастувати, але ж пан? та д?вчата почастували тебе, то мен? вже незручно тебе припросити. П?нер з усм?шкою в?дпов?ла: 'Гречно дякую!' А тод? провадила: 'Нев?домо, зв?дки все взялося, скривдили мене н? за що'. С?жен розсм?ялася: 'Зазвичай друга пан? повсякчас вами оп?ка?ться, раз розсердилася, то що? ' П?нер мовила: 'Друга пан? н?чого не казала, то ця шльондра проти мене замишляла, а вона мене у всьому звинуватила! Ще й пан Другий н? з того, н? з сього мене побив!' З цими словами П?нер згадала всю кривду, не втрималася - полилися сльози.
Баоюй посп?хом порадив: 'Добра сестричко, не переймайся, я за них двох перепрошу - от ? буде добре'. П?нер розсм?ялася: 'А ти тут до чого?' Баоюй розсм?явся: 'Вс? ми, брати ? сестри, однаково чинимо. Вони когось скривдили, я за них попрошу пробачення, це наш обов'язок' А дал? провадив: 'Шкода, нове вбрання заляпалося! Тут ? вбрання тво?? сестри Хуа, чому б не зм?нити, побризкати трохи вином, попрасувати, заодно ще розчесатися?' В?н звертався ? до мало? служниц?, порадивши ?й начерпати води для вмивання ? роз?гр?ти праску.
П?нер звичайно т?льки й чула в?д людей, що Баоюй добре поводився з д?вчатами. А Баоюй, знаючи, що П?нер - кохана наложниця Цзя Л?нь ? улюблениця Фенцз?, навмисно уникав зближуватися з нею, не м?г порозмовляти досхочу, а це породжувало зл?сть. П?нер спостер?гала, як себе поводив Баоюй, ? потайки розм?рковувала ? зважувала, звичайно, не розголошувала сво? думки, продумувала все. Знову ж, побачила, як С?жен в?дчинила скриню ? вийма? не дуже й поношене вбрання, швидко п?шла умиватися. Баоюй розсм?явся: 'Нехай сестричка подивиться на рум'яна, а то сестричка дуже схожа на Фенцз? у гн?в?. Та ще й сьогодн? у не? хороший день. ? стара пан? зараз над?шле людей тебе заспоко?ти.'
П?нер зрозум?ла, що в?н ма? рац?ю, одразу п?шла за пудрою, але не знайшла. Баоюй притьма п?д?йшов до туалетного столика, взяв, розкрив коробочку, всередин? лишився рядок пластинок з кв?ткового пилку, в?н п?дчепив одну, простягнув П?нер. Пот?м розсм?явся ? мовив: 'Це не свинцеве б?лило, це так? ф?олетов? жасминов? кв?ти, вони спресован?.'
П?нер поклала пелюстку на долоню ? роздивлялася ??. Справд?, рожева пелюстка була легенька ? запашна, вс?м була гарна. Розтираючи пудру по обличч?, в?дчула, як м'яко вона ляга? на шк?ру. Пудра була трохи волога, аж св?тилася, не дубила шк?ру, як ?нш?. Пот?м П?нер побачила, що рум'яна теж не у папуш?, а маленька коробочка з б?лого нефриту, всередин? було щось схоже на трояндове мастило. Баоюй розсм?явся: 'У крамничц? купувати - брудне, кол?р тьмяний, бляклий. Це найкращ? рум'яна - с?к вичавлюють, очищують, додають кв?тковий нектар. Треба трохи взяти шпилькою, помазати по вустах, ? досить. А розвести трохи водою, трохи на долоню - вистачить на все обличчя.'
П?нер причепурилася, як Баоюй нарадив, ?, справд?, виглядала незвично красиво, на шк?р? лишилося духмяне в?дчуття св?жост?. Баоюй узяв одну пластинку з пуделка, розр?зав бамбуковими ножицями ? встромив у волосся на скронях. Раптом в?н побачив, як Л? надсила? кудись маленьку служницю, д?вчинка притьма поб?гла виконувати доручення.
Баоюй н?коли так не звертав уваги на П?нер. П?нер була дуже розумною ? надзвичайно привабливою д?вчиною. Дурненьк? д?вки знали ?? зверхн?сть над собою, через що й ненавид?ли. А вона не могла ?з ними змагатися - на превеликий жаль.
Сьогодн? був день народження Цз?ньчуар, що не з нами вже - от Баоюй ? був невеселий весь день. Але й не гадав, що пот?м таке трапиться: Якби в?н м?г показати П?нер сво? добре ставлення, та приховував почуття.
Баоюй розвалився на л?жку. В?н в?дчував полегшення ? рад?сть - вдалося допомогти д?вчин?. Та раптом знову подумки повернувся до Цзя Л?нь. Той т?льки й п?клувався про задоволення сво?х потреб, н?коли не п?клувався про почуття та в?дчуття П?нер, вдягти та причепурити д?вчину - теж його не обходило.
Знову згадав Баоюй, що П?нер не ма? а н? батьк?в, а н? брат?в чи сестер, сама на св?т? самотина, т?льки прислужу? подружжю, Цзя Л?нь вайлуватий, Фенцз? пихата ? лиха, а П?нер, байдуже, що вони так? нездал?, все за них облаштову?. ? за це все, зам?сть подяки - побито ??. Справд? безталанна. Подумавши про це, в?н знов в?дчув, який в?н пригн?чений, але змусив себе п?двестися. Побачив, що плями т?льки-но побризканого на одяг вина наполовину п?дсохли, взяв праску ? розправив тканину.
Баоюй пом?тив, що П?нер забула у нього свою хустку, на н?й все ще лишилися сл?ди сл?з. В?н замочив ? потер хустку, виправ начисто, висушив. Задоволення та страждання зм?шалися:Перечекавши трохи в задум?, в?н п?шов до Даосянцун. Побалакавши там ?з людьми, п?шов додому, коли почали запалювати л?хтар?.
П?нер переночувала у Л?. Фенцз? всю н?ч була при стареньк?й пан? Цзя. П?зно ввечер? Цзя Л?нь повернувся додому, в хат? було холодно й порожньо, в?н не хот?в н?кого шукати, н?ч пройшла у безладному важкому сн?. На ранок, прокинувшись, згадав вчорашн?, сором та каяття не в?дпускали його. Пан? С?н, пам'ятаючи, що вчора Цзя Л?нь сп'ян?в, рано вранц? прийшла кликати його до старо? пан? Цзя. Цзя Л?нь мус?в терп?ти ? п?дкорятися, з'явився на кол?нах перед старенькою панею. Стара пан? Цзя спитала: 'Ну, то що?' Цзя Л?нь з винуватою посм?шкою в?дказав: 'Вчора випив забагато вина, настрашився гн?вом пан?, нин? прийшов спокутувати провину.' Стара пан? Цзя сплюнула: 'Мерзотництво, впився жовтою юшкою, не кажу вже, яку бучу в такий день зд?йняв, та ще й побив ж?нку! Фенцз? он як щодня вс?х п?дкорю?, а й вона налякалася, нещасна! Якби не я, ти б ?? пор?шив! Ну, то як?'
Цзя Л?нь був глибоко уражений, не наважився заперечувати, мус?в у всьому з?знатися. Стара пан? Цзя провадила: 'Фенцз? та П?нер - х?ба не красун? д?вки? Тоб? ще браку?? Розпуснику, тягнеш бридке всяке до сво?х поко?в! Через цих пов?й побив дружину, людей побив, тоб? ще пощастило, добре, що народився у порядн?й родин?! Слухай. Якщо ти мене ще трохи шану?ш - вставай, я тебе помилувала. Розумно перепроси за свою дружину, приведи ?? додому - ось це мен? сподоба?ться. ?накше - я тебе у себе не прийму, ?ди на вс? чотири сторони.'
Почувши ц? слова, Цзя Л?нь побачив ? Фенцз?, яка стояла поруч: вона не наважувалася причепуритися, плакала так, що оч? спухли, на пожовклому обличч? не було й сл?ду пудри чи рум'ян, через це й виглядала незвично симпатичною, така б?долашна. 'Якщо не перепрошу зараз, не буде у нас н?чого хорошого, ще й стара пан? не змилостивиться' - подумавши так, Цзя Л?нь з посм?шкою мовив: 'Не посм?ю не п?дкоритися стар?й пан?, та я ж ?? ще б?льше розбещу.' Стара пан? Цзя розреготалася: 'Дурниц?! Ти ж зна?ш, вона найчемн?ша, н?коли не скривдить людини. Якщо вона колись проти тебе п?де, я вас судитиму.'
Почувши таку мову, Цзя Л?нь п?дв?вся, вклонився Фенцз?, мовив з усм?шкою: 'Це моя провина, нехай пан? не гн?ва?ться'.
Вс?, хто був у св?тлиц?, розсм?ялися. Стара пан? Цзя виголосила: 'Не дозволю Фенцз? зд?ймати галас, знову почне сварку - буде ? в мене велика буча.' З цими словами вона звел?ла покликати П?нер, наказала Фенцз? та Цзя Л?нь заспоко?ти П?нер.
Побачивши П?нер ? почувши слова старо? пан? Цзя, (правду кажуть: 'дружина не зр?вня?ться з наложницею'), Цзя Л?нь швидко п?д?йшов, промовив: 'Гречну панну вчора образили, все це моя провина, стара пан? мусить мене звинуватити, все це через мене почалося. Я за себе перепросив, ще й за твою пан? перепрошую'. З цими словами в?н вклонився П?нер. Стара пан? Цзя посм?хнулася на це, Фенцз? й соб? посм?хнулася.
Стара пан? Цзя знову звел?ла Фенцз? заспоко?ти П?нер. П?нер швидко наблизилася до Фенцз?, схилила перед нею кол?на, мовила: 'Нехай пан? живе тисячу л?т, якщо розгн?ваю пан? - нехай я згину.'
Фенцз? г?рко каялася, що вчора випила забагато, забула гречн?сть, з якою щодня оп?кувалася вс?ма, попустила соб?, почувши чуж? балачки, не вшанувала П?нер. Побачивши, як трималася П?нер, вона шкодувала ? каялася, притьма допомогла П?нер п?двестися, заплакала. П?нер мовила: 'Я прислужувала пан? к?лька довгих рок?в, волосинки з мо?? голови не впало. Вчора пан? вдарила мене, не можу тримати зла на пан?, все це та шльондра запод?яла, як пан? могла не розгн?ватися?!:'. П?нер проказала ц? слова ? соб? розплакалася. Стара пан? Цзя вел?ла трьом служницям проводити ?? додому: 'Знову згадають за старе - перекаж?ть мен?! Хто б то не був - наб'ю сво?м ц?пком!'
Тро? знову вклонилися стар?й пан? Цзя та пан? С?н, стар? пан?? в?дпов?ли на ?хн? в?ддання шани, звел?ли проводити вс?х трьох. Т?льки д?ставшися поко?в, Фенцз? озирнулася на вс? боки, чи нема кого, мовила: 'Ну ? як, я схожа на н?чний жах, на чорта? Та шльондра кляла мене, щоб я вмерла, ти ?й потурав. Серед тисяч? чорних днин буде одна св?тла. Ти мене, нещасну, поставив нижче за ту байстрючку! Ти мен? чест? не лишив!' - з цими словами вона знову розридалася. Цзя Л?нь мовив: 'Ти ще незадоволена? А ну, пом?ркуй, чия провина вчора була б?льшою? Сьогодн? перед ус?ма став навкол?шки, перепрошував, а тоб? все байдуже. Ще й змусила мене навкол?шки стати, перепрошувати за тебе. Примушу?ш мене до такого: Теж нема н?чого хорошого!' Фенцз? не мала н?чого на це в?дказати. П?нер зневажливо хихикнула. Цзя Л?нь розсм?явся: 'Ну й досить. Гаразд. Чесне слово, не знав, що робити!'
Т?льки промовив, тут приб?гла одна наложниця: 'Дружина Бао Другого пов?силася.' Цзя Л?нь та Фенцз? здивувалися. Фенцз? спочатку злякалася, та раптом заволала: 'Загинула - ну й нехай! Що тут такого дивного?!'
Тут ? ж?нка з родини Л?нь Чжесяо з'явилася. Потайки звернулася до Фенцз?: 'Ж?нка Бао Другого пов?силася, треба спов?стити ?? родич?в.' Фенцз? холодно розсм?ялася: 'От ? добре, я саме хот?ла з?брати судилище!'
Ж?нка з родини Л?нь Чжесяо мовила: 'Я т?льки-но говорила до людей, налякала ?х трохи, подарувати ?м грошенят - ? все по тому.'
Фенцз? сказала: 'Нема в мене грошей! Якби й були - не дала б! А ти лише п?ди спов?сти ?м, ? досить! Я не дозволяю н? лякати, н? розраджувати, н? давати грошей. П?ди спов?сти ?м - ? досить. Не зум??ш вмовити - я позиватиму, що вони мене мерцем шантажують.'
Ж?нка з родини Л?нь була у велик?й скрут?, побачила, як Цзя Л?нь ?й п?дморгу?, все зрозум?ла, вийшла з поко?в, щоб чекати назовн?. Цзя Л?нь мовив: 'П?ду подивлюся, як воно там?' Фенцз? мовила: 'Не дозволю давати ?м грош?!'
Цзя Л?нь вийшов, порадився з ж?нкою з дому Л?нь, розшукав ? над?слав людей, як? все владнають, подарував родин? пок?йно? дв? сотн? ср?бних зливк?в - ? все по тому.
Переляк Цзя Л?нь зм?нився на спок?й, в?н вел?в людям п?ти спов?стити родину пок?йно?, покликав к?лькох слуг, щоб завершити поховальний обряд. Натовп, побачивши все це, хот?в ще про щось сперечатись, та не наважився. Люди змушен? були п?ти, тамуючи зл?сть, н?би проковтнули язики.
Цзя Л?нь також звел?в Л?нь Чжесяо внести у с?мейний баланс дв? сотн? ср?блом, роз?братися ?з надходженнями ? занотувати витрати. Ще в?н подарував Бао Другому к?лька ср?бних зливк?в, заспоко?в його словами: 'Прийде день - знайдемо тоб? нову гарну дружину.'
Бао Другий отримавши в?д Цзя Л?нь п?дтримку, ? ср?бло також, приховав сво? невдоволення, тому й не будемо зараз про них говорити.
Хоч у душ? Фенцз? була занепоко?на, зовн? вона старалася показати, мовляв, ?? н?що не обходить. У хат? не було людей. От вона розсм?ялася до П?нер: 'Я вчора на ковток б?льше перепила, ти не докоряй. Покажи, де я тебе вдарила?' Т?льки почула це П?нер, оч? в не? почервон?ли, проте вона одразу стримала себе, мовила: 'Н?де не вдарили.' У цей час надвор? почулося: 'Пан? та д?вчата заходять'.
Хочете знати, чим все зак?нчилося - прочитайте наступний розд?л.


 

Розпов?дь п'ятдесят сьома. Км?тлива Цз?цзюань випробову? Баоюй. Лаг?дна т?тонька розв?ю? нерозумну тугу плем?нниц?


Ось так Баоюй, почувши, що пан? Ван бажа? його бачити, швидко п?шов ?й назустр?ч. А пан? Ван вир?шила взяти його з собою в?ддати шану пан? Чжен. Це сподобалося Баоюй, в?н швидко п?шов перебратися, посп?шив за пан? Ван. Розглед?вши обличчя пан? Чжен, про себе зауважив, як люди ?хньо? родини схож? на Сун Н?н, х?ба що одна-дв? риси були кращ? чи г?рш?. Порозпитували те й се, виявилося, у них теж ? нащадок на ?м'я Баоюй. Пан? Чжен збиралася того ж дня повернутися додому. Баоюй не пов?рив у це, а через те, що пан? збиралася повертатися додому ввечер?, пан? Ван порадила приготувати найл?пше м?сце, призначити на цей день велику виставу, запросила пан? Чжен та все ж?ноцтво родини. На другий день, щоправда, все ж?ноцтво Чжен не попрощалося ? роз?йшлося, але про це зараз говорити не будемо.
Того дня Баоюй побачив, що Сюйюнь одужу?. Пот?м п?шов пров?дати Дайюй. Саме був час об?днього в?дпочинку Дайюй, ? Баоюй не наважувався заходити, щоб не злякати ??. А тут у галере? сид?ла служниця Цз?цзюань ? вишивала, то в?н п?д?йшов ? спитав: 'Вчора вноч? менше кашляла?' Цз?цзюань в?дказала: 'Трохи краще.' Баоюй розсм?явся: 'О милостивий Будда ! Хоча б трохи краще.' Цз?цзюань розсм?ялася: 'Ти ? соб? почав Будду згадувати, оце новина!' Баоюй розсм?явся: 'Це, як кажуть, як хвороба пог?ршилася, то вс? засоби безладно пробу?ш.' Мовивши так, звернув увагу, що д?вчина вдягнена лише у тонку розмито-чорну куртку, а зовн? на н?й т?льки сиза чесучева безрукавка, Баоюй простягнув руку до ?? т?ла, помацав ? сказав: 'Вдягнена у таке тонке, ще й сидиш на перетин? в?тр?в, час ? зор? несприятлив?, знову захвор??ш - ще г?рше вс?м буде.' Цз?цзюань мовила: 'В?дтепер ми можемо т?льки говорити, не треба руками-ногами сильно рухати. Хто його зна?, як там буде, а даси людям прив?д для неповаги, зас?паються, почнуть потайки пащекувати на тебе, мерзотники. Ти завжди неуважний, т?льки й ум??ш себе тримати, як маленький, куди це годиться? Панночка нам часто радять, щоб ми не дозволяли соб? з тобою жартувати. ?ди, подивися на не?, бо, як буде вона далеко в?д тебе, то т?льки шкодувати й зможеш.' З цими словами д?вчина п?днялася, в?дклала вишивку ? п?шла в ?нший пок?й.
Побачивши таке, Баоюй в?дчув у серц?, н?би у полум'я потрапила п?ала з крижаною водою, бездумно вперся очима у бамбук, постояв так якусь мить.
Поруч т?тка Чжу садовила бамбук, зм?тала бамбукове листя.
В?н в?дчув повну спустошен?сть, просто с?в на кам'яну брилу-ст?лець, щоб пробути без думок ? в?дчутт?в якусь хвилину, непом?тно для самого себе пролив сльози. Так в?н просид?в весь об?д, його ро?м обс?ли думки, не знав, як дати раду, чим допомогти. Тут неспод?вано з поко?в пан? Ван з'явилася Сю??нь у супровод? ?нших служниць, щоб подивитися на бамбук. Вона проходила повз це м?сце, неспод?вано обернула голову ? побачила, що п?д кв?тучим персиком сидить людина, тре руками щоки, оч? бездумн?. Н?хто ?нший, як Баоюй! Сю??нь з п?дозрою мовила: 'Так холодно, що в?н один там робить? Навесн? у багатьох слабких людей проявляються стар? хвороби, чи не впада? в?н знову у недоумство?:' З такими думками вона п?д?йшла, с?ла перед ним, посм?хнулася: 'Що ти тут робиш?' Баоюй побачив Сю??нь, мовив: 'Нав?що ти сюди по мене прийшла? Ти х?ба не д?вчина? Вона ображена, не дозволя? вам з? мною сп?лкуватися, а ти знову прийшла по мене, раптом люди побачать, п?дуть поговори.'
Почувши таке, Сю??нь вир?шила, що Дайюй знову його скривдила, змушена була повернутися до поко?в. Дайюй так ? не прокидалася, тож Сю??нь повернула людей до Цз?цзюань. Цз?цзюань спитала ??: 'Що пан? роблять?' Сю??нь мовила: 'В?дпочивають в об?дню пору, тому й чекала ст?льки. Сестричко, слухай жарт: я чекала наказу пан?, сид?ла у нижньому поко? з сестричкою Юйчуар, баз?кали, хто б знав, як тут т?тка Чжао маха? мен?, кличе. Я соб? гадала, щось хоче мен? сказати, вона до того у пан? в?дпрошувалася п?ти ночувати до сво?х брат?в, завтра буде церемон?я - проводжатимуть душу пок?йного. Т?тка не мала для себе ? сво?? служниц? Мало? Цз?с?н вбрання, хот?ла позичити мою м?сячно-б?лу куртку. Я вир?шила: ми, звичайно, ма?мо по дв? так?, п?де туди, ще забруднить, сво? шкода вдягати, навмисно хоче позичити - чуже вдягти. Якщо позичить мо?, з?псу? - др?бниця, та я просто гадаю, що вона н?чого такого для нас зазвичай не робить, чим достойна бути з нами? От я й кажу: я сво? вбрання необачно попроколювала, панночка звел?ла Цз?цзюань забрати. Якщо сьогодн? спочатку треба йти спов?стити ??, спершу повернути панночц? - справ забагато, не варто, щоб ви у вашому в?ц? через це марно ходили, краще в когось ?ншого позичити.'
Цз?цзюань розсм?ялася: 'А ти добре вигадала, мала: ти ?й не даси, направиш ?? до мене й панночки, зробиш так, що н?хто тоб? не докорятиме. Вона зараз п?де? Чи почека? до завтра, зранку п?де?' Сю??нь мовила: 'Зараз п?де, мабуть, в цей час вже п?шла.' Цз?цзюань кивнула.
Сю??нь мовила: 'Боюся т?льки, що панночка дос? не прокинулася, хто ж Баоюй скривдив? Сидить там, плаче.' Почувши це, Цз?цзюань притьма спитала: 'Де?' Сю? мовила: 'За Альтанкою Джерело Аромат?в п?д першим персиковим деревом.'
Почувши таке, Цз?цзюань швидко в?дклала нитки з голками, порадила Сю?: 'Якщо що, я почую. Треба буде - гукни, ? я прийду.' З цими словами вона вийшла з залу ? почала шукати Баоюй. П?д?йшовши просто до Баоюй, вона, приховуючи см?х, мовила: 'Ну, сказала я тоб? дещицю, це т?льки для загально? корист?. ? ти одразу розлютився, приб?г сюди, на в?тр? сидиш, плачеш? Н?чого дивного, як захвор??ш!' Баоюй розсм?явся у в?дпов?дь: 'Хто розлютився? Ти ма?ш рац?ю, я тебе послухав. Я пом?ркував, якщо ви так кажете, звичайно, ?нш? теж так кажуть. Потроху так ? вийде, що н?хто за мене не дбатиме. Я подумав про це, от ? засмутився.'
Цз?цзюань с?ла поруч ?з ним. Баоюй розсм?явся: 'Т?льки-но ми з тобою розмовляли, я т?льки п?шов, ти в цю мить знову прийшла с?сти поруч з? мною?' Цз?цзюань мовила: 'Ти за все забув? К?лька дн?в тому тво? сестри балакали, тут зайшла т?тка Чжао. Я т?льки-но почула, що вона п?шла, тому й прийшла спитати тебе. Правда, те, що вчора ви з нею говорили за ласт?вков? гн?зда - не треба знову говорити, н?коли про те не говорилося, а ось я хочу тебе спитати.' Баоюй мовив: 'Нема н?чого терм?нового. Але ж сестричка Бао у нас теж гостя. Коли ?си ласт?вков? гн?зда, не можна перериватися. Якщо у не? взяти - теж несправедливо буде. У мат?нки незручно було прохати - я натякнув бабус?, мабуть, бабуся сказала Фенцз?. Я, звичайно, натякнув, але досить тьмяно. Тепер пересв?дчився, що мене зрозум?ли - наказали давати вам щодня одне-два гн?зда.'
Цз?цзюань мовила: 'Ти ран?ше казав, ще раз дякую, що ти так п?клу?шся. Ми саме подумали, як це стара пан? раптом згадала, наказала людям щодня приносити одне-два гн?зда. Ось воно як.' Баоюй розсм?явся: 'Треба призвича?тись ?х щодня ?сти, по?сти так три-два роки - ? буде добре.' Цз?цзюань мовила: 'Тут призвича?ться ?сти, наступного року повернеться додому, де знайдеш в?льн? грош?, щоб таке ?сти?'
Баоюй почув таке ? дуже здивувався, похапцем спитав: 'Хто повернеться додому?' Цз?цзюань мовила: 'Сестричка по?де в Сучжоу'. Баоюй розреготався: 'Ти знову дурниц? верзеш. Хоч Сучжоу ? ?? батьк?вщина, та не стало мо?? т?тки, ?? матер?, н?кому за нею ходити, ось ми ?? й прийняли. Наступного року повернеться - ? кого шукатиме? Видно всю твою брехню.' Цз?цзюань з холодною посм?шкою мовила: 'Ти не розбира?шся у людях! Трима?ш нас за злидн?в! Ви, клан Цзя - велика родина, людей багато, кр?м вас, ?нш? родини т?льки й мають, що одного батька та одну мати. Зникне одне пр?звище - ? нема н? душ?. Коли ваша панночка прибули, через те, що вона така маленька, стара пан? за не? так перейма?ться, хоч панночка ? ма? дядьк?в, не зр?вняються з р?дними батьками, ось так ? прийняли ?? на к?лька рок?в. Виросте - прийде час переступити пор?г палат, звичайно, треба буде повернути ?? до родини Л?нь. Д?вчина з родини Л?нь не може весь в?к коротати у ваш?й родин? Цзя. Нехай ? б?дна родина Л?нь, нема ?м чого ?сти, але з покол?ння у покол?ння осв?чен? люди, н? в якому раз? родич? не можуть ?? кинути у чуж?й родин?, кинути вс?м на посм?ховище. Тому найран?ше - навесн? наступного року, найп?зн?ше - восени. Якщо зв?дси не в?дправлять, то з ?хньо? родини Л?нь мусить бути хтось, прийде забирати ??. Позавчора панночка з? мною говорила: наказала передати тоб?, щоб др?бнички, як? вона тоб? дарувала в дитинств?, ти пошукав ? повернув ?й. Те, що ти ?й дарував, вона теж з?брала, склала там соб?.'
Почувши це, Баоюй в?дчув, н?би в голов? вибухнули громи та блискавки. Цз?цзюань чекала, що в?н на це в?дпов?сть, пройшло багато часу - вона не чула в?д нього н? звуку. Т?льки хот?ла знову спитати, як побачила, що Ц?нвень прийшла шукати ??: 'Стара пан? кличуть тебе. Хто б знав, що ти тут!' Цз?цзюань розсм?ялася: 'В?н тут розпитував про хворобу панночки. Я йому казала-казала, а в?н все не в?рить, тягни його зв?дси!' З цими словами вона повернулася до поко?в.
Ц?нвень побачила, що Баоюй вигляда? зовс?м незугарно, гарячий лоб сп?тн?в, обличчя набрякло аж до сизого. Вона швидко потягла його за руку, повела до дворику ?хун. С?жен побачила, яким в?н став, занепоко?лася, т?льки й говорила те, що зазвичай спересердя кажуть: мовляв, розпечений вийшов на в?тер. Баоюй не м?г дати соб? ради. Але це було не найстрашн?ше: в?н витр?щився перед собою ? з?ниц? лишалися нерухомими, з кутика роту текла р?дка слина. В?н був н?би позбавлений вс?х в?дчутт?в. Йому п?дсовували подушку - в?н засинав, допомагали п?двестися - в?н с?дав, наливали чай - слухняно пив. Люди побачили - враз заметушилися, але н?хто не наважувався спов?стити пор це стару пан? Цзя. Спочатку вир?шили покликати мамку Л?. Мамка Л? одразу прийшла. Вона довго оглядала Баоюй, спитала в нього дещицю, але в?н так ? не в?дпов?дав. Мамка помацала йому залози, пощипала губи так, що з'явилися в?дбитки н?гт?в у плот? - але в?н дос? н?чого не в?дчував, нав?ть болю. Мамка Л? т?льки й мовила: 'Нечуване й небачене!' Зойкнула - ? тиша роз?рвалася ?? плачем. Перелякана С?жен потягнула ?? з? словами: 'Ненько, подив?ться, чи воно страшно, чи н??! Т?льки скаж?ть нам, а ми п?демо скажемо стар?й пан? та пан? Ван. Чому ж ви одразу розридалися?' Л? плескала по подушках, по л?жку: 'Не треба! Не треба! Я марно прожила в?к!'
С?жен запросила стару, бо знала, що та багато бачила ? багато д?зналася за св?й довгий в?к. Нин? стара почала таку розмову - С?жен все сприйняла на в?ру ? теж розридалася. Ц?нвень спов?стила П?нер про те, що трапилося хвилю тому. Побачивши, що Цз?цзюань саме допомага? Дайюй пити л?ки, П?нер не знала, що й робити. Швидко наблизилася ? спитала Цз?цзюань: 'Що ти наговорила нашому Баоюй?! П?ди-но подивися на нього! ?ди до старо? пан?! Зна?ш, я за вас не в?дпов?даю!' З цими словами вона опустилася на ст?лець.
Дайюй раптом пом?тила, яке у С?жен напружене обличчя, ? мокр? дор?жки сл?з, ? взагал? дуже перем?нилася. Вона ? соб? захвилювалася, спитала: 'Що таке?' С?жен перечекала хвильку, все стримувалася, а тод? розплакалася: 'Не знаю, що вже там 'т?тонька Цз?цзюань' напатякали, а в нашого дурника вже оч? як склян?, руки-ноги охололи, слова не мовить! Мамка Л? його нав?ть щипала, а йому не боляче! Нав?ть мамка Л? каже, що все намарно! Рида? там, бо?ться, що в?н цього разу справд? помре.'
Дайюй, почувши таку мову, вир?шила, що як вже стара досв?дчена мамка Л? каже 'нема ради' - то напевно нема ради. Дайюй зойкнула ? виплюнула враз вс? л?ки, глибоко закашлялася так, що аж нутрощ? надривалися. Обличчя в не? почервон?ло, оч? набрякли ? сльозилися. Д?вчина не могла випростатись в?д кашлю. Цз?цзюань швидко наблизилася ? плескала Дайюй по спин?. Дайюй зойкнула, в?дштовхуючи Цз?цзюань, промовила: 'Не треба бити, неси мотузку - я соб? смерть запод?ю. ? все буде справедливо!' Цз?цзюань розплакалася: 'Я н?чого не казала, ну, сказала щось, пожартувала, а в?н взяв ? пов?рив!'
С?жен мовила : 'А ти н?би не зна?ш, що в?н такий недоумкуватий?! Як гада?ш: в?н був серйозним чи н??!' Дайюй мовила: 'Що б ти там не казала, швидше п?ди поясни, спростуй, скажи, що то все дурниц?. От в?н ? прийде до тями!'
Почувши це, Цз?цзюань зл?зла з л?жка, разом ?з С?жен почимчикувала до дворику ?хун.
Хто б знав, що стара пан? Цзя та пан? Ван вже були там. Стара пан? Цзя побачила Цз?цзюань - ? оч? в не? запалали зл?стю. Вона почала лаятися: 'Ти, мала шльондра, що ти верзла?' Цз?цзюань притьма в?дпов?ла: 'Н?чого я не наважилася сказати, т?льки пожартувала, два слова мовила!'
Хто б знав, що Баоюй, побачивши Цз?цзюань, зойкнув ? зарюмсав. Люди побачили це ? трохи заспоко?лися. Стара пан? Цзя м?цно тримала Цз?цзюань - вона т?льки й гадала, що то Цз?цзюань запод?яла зло Баоюй, тому й смикнула Цз?цзюань - наказала ?й вибачитися за св?й гр?х. Як тут неспод?вано Баоюй потягнув до себе Цз?цзюань ? мертво вхопився у не?: 'Захоче п?ти - т?льки разом з? мною!'
Люди н?чого не зрозум?ли, почали розпитувати, тут-таки д?зналися, що Цз?цзюань пожартувала, ось ? накликала б?ду. Стара пан? Цзя пролила сльози: 'Що ж тут такого небезпечного? Ось воно, це ж був жарт - ? все!' Дал? звернулася до Цз?цзюань: 'Наша дитино, зазвичай розумна ? чемна! Ти ж зна?ш, в?н трохи недоумкуватий! Без усяких причин насм?ялася з нього. Нав?що?!' Пан? Сю? порадила: 'Баоюй завжди простий ? щирий. Добре, що панночка Л?нь змалку з нами живе. ?х дво? сестричок, зросли так? вже велик?, а несхож? на ?нших сестер. Цього разу засмутила його словом - не каж?ть за таку щиру дурненьку дитину, нав?ть дорослий з крижаним серцем - ? той був би у розпач?. Хвороба ця нестрашна: стара пан? та пан? Ван нехай заспокояться. Десять тисяч рок?в миру вам! А Баоюй поп'? л?к?в - ? буде добре.'
Пан? Сю? мовила, а тут пролунало, н?би ?й у в?дпов?дь: 'З родини Л?нь Чжесяо та з велико? родини прийшли в?дв?дати старшого брата.' Стара пан? Цзя мовила: 'Не дивно, що вони про це подумали. Кличте ?х сюди.'
Баоюй т?льки почув слово 'Л?нь' - п?дхопився на л?жку, розкидавши ковдри: 'Неможливо! Люди з родини Л?нь! Вони прийшли забрати ??! Бийте, жен?ть ?х геть!'
Почувши слова Баоюй, стара пан? Цзя швидко промовила: 'Вижен?ть! Вижен?ть!' Пот?м почала заспокоювати Баоюй: 'Ц? люди - не з родини панночки Л?нь. З т??? родини Л?нь вс? повмирали, сл?ду по соб? не лишили, нема б?льше н?кого, щоб ?? забирати. Ти т?льки заспокойся, заспокойся!'
Баоюй рюмсав: 'Хто б вони там не були! Не дозволю, щоб у когось ще було таке пр?звище, як у сестрички Л?нь!' Стара пан? Цзя мовила: 'Н?хто на пр?звище Л?нь не приходив. Хтось з таким пр?звищем прийде - я вс?х у шию вижену!' ? нишком звернулася до людей: 'Надал? не дозволяйте н?кому з родини Л?нь Чжесяо заходити на подв?р'я. Не згадуйте вголос це слово: 'Л?нь'. Д?ти! Я вам це сказала - ? досить!' Вс? довкола навипередки показали згоду. Н?хто не наважився см?ятись.
Тут Баоюй побачив у к?мнат? гобелен ?з золотим заморським в?трильником. Вказуючи на нього, мовив: 'Х?ба цей корабель не за ними приплив?! Он там крутиться в гаван?!' Стара пан? Цзя миттю звел?ла зняти той гобелен. С?жен швидко зняла картину. Баоюй простяг руку, хот?в, щоб С?жен в?днесла картину.
Баоюй загорнувся у ковдру, см?явся: 'От так н?хто не прийде!' В?н так ? не в?дпускав Цз?цзюань.
У цей час почулося: '?мператорський л?кар прийшов.'
Стара пан? Цзя вел?ла швидше заходити. Пан? Ван, т?тка Сю?, Баочай посп?шили сховатися у сус?дн?х покоях. Стара пан? Цзя лишилася сид?ти поруч ?з Баоюй. ?мператорський л?кар Ван, зайшовши, побачив силу силенну людей. Л?кар наблизився до старо? пан?, прив?тав ? побажав миру. Л?кар взяв руку Баоюй, перев?рив пульс. Цз?цзюань не втрималася - похнюпилася. Л?кар Ван не розум?в причини хвороби, не знав, що в?дбулося. П?дв?вся ? мовив: 'Хвороба вашого шановного нащадка вся в?д хвилювання ? темряви на серц?. У давнину прор?кли: 'Бувають р?зн? затемнення. ? в?д браку енерг?? ? слабкост? кров?, ?жа не засвою?ться, все собою покрива?. ? так?, що виникають через напруження у мозку. ? згустки в?д хвилювання' Тут ознака слизу ? затемнення, в?д них хвилювання ? б?ль, хоч за раз не розв??ш, пор?вняно ?з ?ншими - легка хвороба.'
Стара пан? Цзя мовила: 'Ти лише скажи, страшно це, чи н?? Хто тут разом з тобою л?карськ? книжки завчав?' Л?кар Ван з?гнувся ? розсм?явся: 'Не страшно, не страшно.' Стара пан? Цзя мовила: '? справд? нема страшного?' Л?кар Ван мовив: 'Присягаюся, нема! Нема його життю небезпеки.' Стара пан? Цзя мовила: 'Якщо справд? так - будь ласка, сядьте там у галере? ? випиш?ть рецепт. Л?ки допоможуть - я ще окремо приготую дарунки подякувати вам! Звелю йому самому п?ти до вас подякувати, бити поклони. Неправильно л?ки призначите - над?шлю людей, звелю ?м розваляти вашу головну залу!' Л?кар Ван т?льки й робив, що ламав поперек у поклон?, посм?ювався ? торочив: 'Не насм?люся! Не насм?люся!' В?н т?льки почув, що приготовано подарунки, як? власноручно дасть йому Баоюй, ? ще битиме поклони, навмисно не переставав в?дмовлятися: 'Не насм?люся! Не насм?люся!' В?н н?би й не чув, як стара пан? Цзя пожартувала про знищення великого залу, все повторював: 'Не насм?люся!' Стара пан? Цзя ? весь ?? почет аж покотилися з? см?ху.
Швидко був готовий рецепт, варили л?ки. Коли Баоюй дали л?ки, вс?м полегшало на душ?. Т?льки Баоюй все не погоджувався в?дпустити Цз?цзюань, казав: 'Вона п?де - ? повернеться до Сучжоу.' Стара пан? Цзя та пан? Ван не мали ради. Т?льки й вел?ли Цз?цзюань лишитися при Баоюй, а Хубо над?слали прислужувати Дайюй. Дайюй все розпитувала у Сю?, як? новини в?д ?? брата.
Т?льки ввечер?, коли Баоюй н?би заспоко?вся, стара пан? Цзя та пан? Ван повернулися до сво?х поко?в. Вноч? вони вимагали, щоб люди ходили пров?дувати хворого.
Т?тка Л? привела з собою т?тку Сун ? ще к?лькох старих досв?дчених ж?нок прислужувати Баоюй. Цз?цзюань, С?жен, Ц?нвень та ?нш? по черз? прислужували йому всю н?ч. Часом Баоюй провалювався у сон ? раптом прокидався, переляканий, плакав не в?д того, що Дайюй, н?би вже по?хала, а в?д того, н?би за нею прийшли. Щоразу Цз?цзюань мусила заспокоювати його.
Тод? ж стара пан? Цзя звел?ла видати з? сво?х запас?в п?люл?, що обер?гають душу та порошок, що проводить дух.
Щоразу у кожного рецепта в?д л?каря Вана були сво? та?мниц?.
Баоюй приймав л?ки за рецептом, цього разу знову робили все за рекомендац?ями л?каря Вана. Потроху Баоюй покращало.
До Баоюй приходило розум?ння, в чому справа, але в?н боявся, що Цз?цзюань п?де, ? тепер навмисно вдавав божев?льного.
Того дня Цз?цзюань сильно мучили докори сумл?ння. Хоча для не? видалася важка н?ч, вона не нар?кала.
С?жен подумки заспокоювала себе, тамувала почуття. Вона розсм?ялася до Цз?цзюань: 'Все це ти наробила, ось тоб? й треба вил?кувати його. Ще не бачила такого, як нашого пана-недор?ку. Точно: почув в?тер - значить, йде дощ. Ну, дал? вже краще буде.'
На цьому тимчасово настав спок?й. Тод? ж Сюйюнь вже одужала. Щодня в?дв?дувала хворого. Побачивши Баоюй, вона все зрозум?ла.
Сюйюнь зображувала, яким пришелепуватим Баоюй виглядав, коли хвор?в, так, що Баоюй хапався за подушки в?д реготу. В?н не пам'ятав, як в?н перше виглядав ? що робив, ? тому не в?рив у те, що про нього казали.
Коли поруч не було людей, а т?льки Цз?цзюань лишилася при ньому, Баоюй потяг ?? за руку ? спитав: 'Нав?що ти мене налякала?!' Цз?цзюань мовила: 'Я т?льки хот?ла з тебе посм?ятися! А ти такий серйозний!' Баоюй мовив: 'Ти казала н?би й до ладу, н?би ? рац?ю мала, ? з? сп?вчуттям, який це був жарт?!'
Цз?цзюань розсм?ялася: 'Т? слова - все моя брехня. У родин? Л?нь ? справд? не лишилося людей. А хто лишився - то так? далек? родич?!: Вс? вони не у Сучжоу. В яку далеч?нь, в яку глуху пров?нц?ю ?х доля занесла - н?хто не певен. Якби хтось колись прийшов ?? забирати, стара пан? н?коли ?? не в?дпустила б.' Баоюй мовив: 'Якби й стара пан? дозволила, я б н?куди не пустив!'
Цз?цзюань розсм?ялася: 'Точно не в?дпустив би? Боюся, ти т?льки кажеш так. Ти вже дорослий, вже домовлено, з ким пор?днишся. Пройде два-три роки, одружишся, пор?днишся, за кого пам'ятатимеш?'
Баоюй щиро здивувався, почувши таку мову. Тривожно спитав: 'Хто домовився про шлюб? Шлюб ?з ким?' Цз?цзюань розсм?ялася: 'Я цього року чула, стара пан? домовилася про панночку Ц?нь. Якщо не так, то х?ба вона б ?? так любила, пестила?'
Баоюй розсм?явся: 'Вс? кажуть, я дурний, а ти в?д мене ще дурн?ша! Добре, що це жарт! Вона вже заручена ?з парубком з родини Мей Ханл?нь. Звичайно, вона вже заручена, а я ще так соб?? Перш н?ж я клявся ? проклинав, ти не могла це сказати, розрадити мене. Я хвор?в, цими днями стало краще, а ти знову обража?ш мене!'
Мовив ? стиснув зуби, пот?м проказав: 'Якщо цього разу довести це до к?нця - помру, от тод? ви побачите мо? серце. Тод?, по спаленн?, плоть моя стане в?тром, стане попелом, димом, сильним подувом в?тру, пов?? на вс? боки ? розв?? мене повсюди. От тод? добре буде!'
? покотилися сльози. Цз?цзюань почала затуляти йому рота, власноручно витирала йому сльозу, намагалася розрадити: 'Не переймайся. Це в мене на серц? була туга, от ? випробовувала тебе.'
Почувши це, Баоюй н?би закам'ян?в. Спитав: 'Про що хвилю?шся?' Цз?цзюань розсм?ялася у в?дпов?дь: 'Я ж знаю, св?дома, що я не з родини Л?нь. Я, як ? С?жен, ? Юаньян - така сама. Мене дали прислужувати панночц? Л?нь, вона завжди до мене така лаг?дна. Вдесятеро нам разом краще, н?ж ?й було ?з т??ю служницею, яку вона взяла з собою ?з Сучжоу. Ми н? на мить не розлуча?мося. Я звичайно тихо тужила, що вона кудись по?де, а я повинна ?хати з нею. А я пор?днилася з тутешньою родиною. Якщо я не по?ду з нею - зраджу наш?й щоденн?й дружб?. Якщо п?ду - розлучуся з ц??ю родиною. Тому я й шкодувала, тому й вигадала ? розпов?ла тоб? всю цю брехню. Питала тебе. Випробовувала. Хто б знав, що ти здур??ш?'
Баоюй розреготався: 'Так ти тужила за такими дурницями! Тому ти й дурна! Неможна тоб? б?льш тужити. Ось що тоб? скажу: доки жив? - разом живемо. Нежив? - разом станемо попелом, димом станемо! Ну, то як?!'
Почувши це, Цз?цзюань потайки замислила нове.
Аж тут почулося: 'Старший брат Хуан, братик Лань прийшли в?тати.' Баоюй мовив: 'Та це ж ?х обтяжить. Я т?льки-но куняв. Не обов'язково заходити.'
Молодиця п?шла допов?сти його слова.
Цз?цзюань розсм?ялася: 'Тоб? покращало - мусиш мене в?дпустити. Я п?ду подивлюся, як там наша:' Баоюй мовив: 'Правду кажеш. Я ще вчора вноч? хот?в тебе над?слати, та забув. Мен? вже набагато краще. Ти йди соб?:'
Цз?цзюань т?льки почула - одразу почала вбиратися та чепуритися.
Баоюй розсм?явся: 'Я бачу, у тебе в письмовому набор? ? два-три люстерка. Лиши мен? оте у вигляд? маленько? кв?тки водяного гор?ха. Я покладу поруч ?з подушкою. Коли лежиш - добре дивитися. Завтра з ним вийду - теж легко ? зручно.'
Цз?цзюань мусила залишити йому люстерко. Спочатку вел?ла людям в?днести подарунки, тод? лишила людей ? сама повернулася до зали.
Дайюй нещодавно д?зналася, що трапилося з Баоюй - ?? хвороба стала ще тяжчою. Не раз вона довго плакала.
Побачивши, що нин? прийшла Цз?цзюань, Дайюй спитала про причину ?? повернення. Д?знавшись, що хвороба Баоюй в?дступила, Дайюй над?слала Хубо назад - прислужувати стар?й пан? Цзя.
Ввечер?, коли вс? заспоко?лися, Цз?цзюань роздягалася перед сном ? нишком усм?хнулася до Дайюй: 'А Баоюй такий щирий: т?льки почув, н?би ми п?демо - ? одразу захвор?в.'
Дайюй не в?дпов?ла. Цз?цзюань помовчала, а тод? провадила сама до себе: 'Рух - г?рше, н?ж спок?й: Ми тут, можна сказати, хороша родина, все решта - не так важливо. Р?дко коли таке бува?: змалечку разом зростали, характер, почуття - все одне про одне зна?мо.'
Дайюй сплюнула: 'Ти була така заклопотана цими днями. В?дпочинь, поки ? час! Що ти там ще верзеш?!' Цз?цзюань розсм?ялася: 'Насправд? не дарма верзу. Я ж все роблю задля панночки. Я за тебе тужила, хвилювалася ц? роки. Нема н? батьк?в, н? брат?в. Хто пожал??, приголубить у гор?? Поки ? час, поки стара пан? така сильна ? все розум??, треба посп?шити з головним. У посп?льств? кажуть: 'Старому навесн? холодно, восени - спекотно.' Як би там не було дал?:Раптом щось трапиться!:Нехай все зак?нчиться, т?льки б не з?псувати час. Бо вийде все не так, як хот?лося б, не до душ?. Син?в, онук?в хоч ? багато, а де нема по три дружини та п'ять наложниць. Сьогодн? так - завтра так. Одружишся ?з казковим принцем? Не пройде трьох дн?в - все намарно п?де. Чолов?ки закохуються у нових, забувають старих. Сварки, непорозум?ння. У батьк?вськ?й родин? ? люди сво?, ? ма?ш положення, ще н?чого. Якщо панночка так житиме, у старо? пан? буде гарна днина. Раптом не стане з нами старо? пан? - мусиш йти серед чуж? люди, у них шукати п?дтримки:Тому я й кажу: треба посп?шити вигадати гарний спос?б. Панночка ж дуже км?тлива, але ви, певно, не чули, як прост? люди кажуть: 'Десять тисяч щирозлотних л?н?в легше здобути, н?ж д?знатися, що у кого на серц?.'
Дайюй все слухала, тод? мовила: 'Ти, д?вко, певно сказилася! Два дн? не була з? мною - ? сама не своя. Як повернуся до сво?? старо? пан?, то поверну тебе. Не наважуся брати тебе з собою.'
Цз?цзюань розсм?ялася: 'Я ж добре кажу, т?льки змусила тебе тужити. Я ж не хот?ла тебе через др?бницю згубити. Нав?що повертатися до старо?? Змусила тебе потерпати, так як? ж вигоди з твого повернення?'
З цими словами вона й заснула.
Дайюй, хоч ? мала що в?дпов?сти, бо зач?пали, ранили ?? т? слова, не стала перебивати сон Цз?цзюань.
Дайюй проплакала всю н?ч. Т?льки перед св?танком заснула на хвилину.
Вдень вона змусила себе вмитися, пополоскати рота. Дайюй змусила себе з'?сти трохи ласт?вкових гн?зд. Сама стара пан? Цзя з почтом в?дв?дала хвору. Вс? давали поради.
Був день народження пан? Сю?. Стара пан? Цзя заметушилася, п?дняла вс?х на ноги, щоб приготували поздоровлення ? подарунки. Дайюй теж мусила п?дготувати дв? велик? вишивки у подарунок.
На той день призначили коротку виставу, запросили стару пан? Цзя, пан? Ван та ?нших. Лише дво?: Баоюй та Дайюй не могли цього разу розважатися з ус?ма. Аж коли ввечер? вс? роз?йшлися, стара пан? Цзя з почтом по дороз? назад у поко? в?дв?дали двох хворих - ? одразу п?шли до себе.
Того дня т?тка Сю? звел?ла Сю? Ке скласти ?й компан?ю пити вино, провести так три-чотири дн? ? тод? завершити гуляння.
Т?тка Сю? бачила, яка С?н Сю?нь вродлива, моторна ? вр?вноважена, ще й родина в не? б?дна - точно 'шпильки з колючок, сп?дниця з рогож?'. Тому й хот?ла домовитися, щоб С?н Сю?нь стала дружиною Сю? Пань. Але за Сю? Пань йшла слава розпусника, тому т?тка боялася, чи не з?псу? в?н добру д?вчину.
Так вона розм?рковувала ? все гаялася, вич?кувала, аж раптом згадала, що Сю? Ке ще неодружений. Т?тка Сю? одразу вир?шила, н?би Сю? Ке та С?н Сю?нь - небом створене подружжя ? под?лилася цим ?з Фенцз?.
Фенцз? розсм?ялася: 'Т?тонько, ви ж зна?те, звичайно, наша стара пан? ма? всяк? дивацтва. Почекайте, поки я з нею пораджуся.'
Коли стара пан? Цзя п?шла в?дв?дати Фенцз?, Фенцз? промовила до старо? пан?: 'Тут т?тка ма? до вас одну справу, прохання одне, наша лаг?дна мат?нко. Т?льки не наважиться слова мовити.' Стара пан? Цзя спитала, в чому справа.
Фенцз? одразу розпов?ла все-все про сватання. Стара пан? Цзя розсм?ялася: 'Ну, ? чого ж вона не наважувалася слова мовити? Це ж так гарно! Це чудово! Чекай, я поговорю з тво?ю свекрухою, не буде н?яких заперечень!'.
Стара пан? повернулася до поко?в, звел?ла покликати пан? С?н, сама вир?шила бути за св?дка.
Пан? С?н пом?ркувала, вир?шила, н?би родина Сю? непогана, ? можлив?сть розбагат?ти, ? Сю? Ке гарний хлопець, ще й сама стара пан? Цзя буде за св?дка. Зваживши все ? розрахувавши, пан? С?н спов?стила про свою згоду.
Стар?й пан? Цзя все це надзвичайно сподобалося. Вона одразу покликала т?тку Сю?. Зустр?вшися, обидв? пан?? обм?нялися безл?ччю компл?мент?в. Пан? С?н одразу звел?ла людям спов?стити про под?ю подружжю С?н Чун. Це подружжя свого часу з'явилося шукати притулку в пан? С?н, тому не погодитись вони просто не могли, а, навпаки, у першу чергу закричали: 'Чудово! Яка рад?сть!'
Стара пан? Цзя розсм?ялася: 'Я найб?льше люблю облаштовувати так? рад?сн? под??. Сьогодн? знову така рад?сна под?я:Ц?каво, ск?льки мен? дадуть як посередниц??'
Т?тка Сю? розсм?ялася у в?дпов?дь: 'Це природно. Т?льки боюся, нав?ть якщо викладу р?вно десять тисяч ср?блом, не оц?ните: Ще ?: як стара пан? стають посередницею, значить, ще пор?днимося.' Стара пан? розсм?ялася: 'Н?чого б?льше! У наш?й родин? ? ще дво? нероб.'
З цими словами вона звел?ла покликати пан? Йоу з нев?сткою. Стара пан? пояснила ?м причину. Вс? поздоровляли одне одного. Стара пан? Цзя тихо нарадила: 'Ти добре зна?ш правила нашо? родини. Н?коли не було, щоб сво? сперечалися про честь та чемн?сть. Якщо нин? ти будеш в?д мого ?мен? оп?куватися справою - все буде гаразд. Не буде н? марнотратства, н? скнарост?. Коли все буде зроблено - допов?си, як воно було.' Пан? Йоу одразу погодилася.
Т?тка Сю? страшенно рад?ла. Повернувшися додому, вона звел?ла писати запрошення, в?днести ?х у родину Н?н.
Пан? Йоу добре знала, яко? думки про цей шлюб була пан? С?н. Спочатку вона не хот?ла цим займатися. Але коли сама стара пан? Цзя нарадила ?й це зробити, вона мусила п?дкорятися. Але все розм?рковувала, як захистити ?нтереси пан? С?н. Хоча т?тка Сю? така, яка вона ?, ?? все ж досить легко вмовити. Та зараз не будемо про це.
Т?тка Сю? домовилася, щоб С?н Сю?нь стала ?й за нев?стку. Обидв? родини знали одне одного. Ран?ше пан? С?н хот?ла, щоб С?н Сю?нь жила з нею, ? стара пан? Цзя сказала: 'Чому б н?? Д?ти зможуть бачитись. ? тут ще одна т?тка, старша т?тка, молодша. Чому б н?? Ус? д?вчата. Добре, як зблизяться.' Пан? С?н так ? зробила.
А щодо Сю? Ке та С?н Сю?нь, то вони раз бачили одне одного, н?би-то сподобалися одне одному.
Т?льки Сю?нь стала б?льш переб?рливою, н?ж ран?ше. Вона не наважувалася розмовляти з сестричкою Баочай. Стидалася Сюйюнь через те, що та любила пожартувати. Добре хоча б, що Сю?нь була осв?ченою ? надзвичайно чемною. Хоча й д?вчина, та не була вона, як т? нероби, що по соб? не лишають сл?ду в людськ?й пам'ят? н? вчинком, н? твором.
Баочай побачила Сю?нь того дня ? згадала, яка в т??? холодна-голодна родина. Та ще у вс?х батьки шановн? та добр?, т?льки у Сю?нь батьки з?псут? вином, це, певно, ? на дочку розповсюджу?ться. Та пан? С?н ? п?клувалася за честь родини, ? любила д?вчину.
Сю?нь ставилася до вс?х з великою повагою, поводила себе дуже шляхетно.
?нчунь щира та приязна, та й вона не може вс?ма оп?куватися, де вже руки д?йдуть до Сю?нь? Серед усього ж?ноцтва найб?дн?ша, вс? з ?? послуг користаються. Н?хто нею не оп?ку?ться, вона сама н? до кого слова не промовить. Баочай хот?ла п?клуватися про сестру, та не наважувалася зробити це так, щоб д?зналася пан? С?н. ? ще вона боялася, що це дасть п?дстави для поголосу. На диво, д?вчата пор?днилися. Сю?нь теж в?дчула приязнь до Баочай, часом вони трохи балакали на дозв?лл?, називаючи одна одну 'сестричко'.
Того дня Баочай п?шла в?дв?дати Дайюй. Тод? ж ? Сю?нь п?шла до Дайюй, так на п?вдороз? до хворо? вони ? зустр?лися. Баоюй, приховуючи усм?шку, гукнула Сю?нь. Д?вчата зайшли за кам'яну ст?ну. Баочай з усм?шкою спитала в Сю?нь: 'Погода холодна, чому ти повн?стю зм?нила п?дкладку?' Сю?нь не в?дпов?ла, а т?льки похнюпилася. Баочай зрозум?ла, що ? причина ?? мовчання. З посм?шкою спитала: 'Ти певно не отримала грош? на цей м?сяць. Фенцз? так завжди, не п?клу?ться ? не розрахову? що коли робити.' Сю?нь в?дпов?ла: 'Вона розрахову?, все вчасно дала, але т?тка над?слала до мене людей, вони переказали так: за м?сяць ти не витратиш два ляни ср?бла. Змусили мене заощаджувати один лян - передавати батькам. Якщо хочеш взяти як?сь реч? - якось у друго? сестрички знайдеш. Що дасть, те й бери. Друга сестричка щира ? приязна:Але й вона не дуже п?клу?ться. Я користуюся ?? речами, та, хоч вона н?чого не каже, вс?м ?? д?вкам та мамкам т?льки дай прив?д:Хто з них не пащекуватиме на мене? Я хоч ? живу у тих покоях, та не наважуся н? одну з них покликати прислужувати. Та все одно за якийсь час я ?м дам грош? на вино ? ласощ? - добре буде. Так що на м?сяць ? двох лян?в ср?бла не вистачить. Якщо нин? ще втрачу лян ср?бла... Я потайки сказала людям м?й бавовняний одяг заложити за к?лька в'язок монет на дорогу.'
Почувши це, Баочай ?з сумом з?тхнула: 'Родина Мей десь там об'?дналася. За р?к все одно повернуться. Якщо тут, то Ц?н прийде. Знову гаразд поговоримо про твою справу. По?деш зв?дси - все зак?нчиться. Якщо нин? не вир?шиться з ?? сестрою, в?н теж не наважиться одружитися. На сьогодн? це важко, як не дивно. Якщо зап?знитись на два роки, боюся, як би ти не захвор?ла. Почекай, поки я ще з мамою пораджуся.'
Баочай вказала на нефритову п?дв?ску на пояс? Сю?нь ? спитала: 'Хто це тоб? дав?' Сю?нь в?дпов?ла: 'Це в?д третьо? сестри.' Баочай кивнула та посм?хнулася: 'Вона бачить, що у вс?х ?, а в тебе одн??? нема. Бо?ться, щоб з тебе не см?ялися. От ? подарувала тоб? одну. Ось яка вона розумна ? км?тлива.' Сю?нь знову спитала: 'Куди сестричка зараз п?де?' Баочай мовила: 'Я до залу Сяосянь. Ти йди додому. Скажи т?й служниц?, щоб принесла ту розписку. Я нишком обм?няю, ввечер? нишком принесу тоб?. Рано чи п?зно, а добре вдягнешся. А то ще протягне тебе в?тром!... Т?льки не знаю, де нам зустр?тися?' Сю?нь мовила: 'Це назива?ться якось Хеншу, на зах?дн?й вулиц? Дзв?ниц?.' Баочай розсм?ялася: 'Та це ж наша крамниця! Люди побачать, см?ятимуться: мовляв, 'посаг тв?й не до поко?в, а прямо до нашо? крамниц? потрапив - зарано перед вес?ллям'.
Так Сю?нь д?зналася, що вона позичила грош? родини Сю?. Вона н?чого не в?дпов?ла, а т?льки зашар?лася, посм?хнулася до Баочай ? зникла.
Баочай посп?шила до Зали Сяосян - Поко?в Чисто? Р?чки. Тод? ж туди ?? мати прийшла в?дв?дати Дайюй, вони саме балакали про др?бниц?. Баочай розсм?ялася: 'Ви так рано прийшли, мамо! Я й не знала.' Пан? Сю? мовила: 'Я цими днями заклопотана, не приходила н? до Баоюй, н? до не?. Тому сьогодн? до них двох прийшла. Вс?м добре.'
Дайюй одразу запросила Баочай с?сти, спитала в не?: 'Що у П?днебесн?й ко?ться, того н?хто н?защо не вгада?. От як можуть знову пор?днитися моя мила т?тонька та дядина?'
Т?тка Сю? мовила: 'Як ви можете знати мого сина, д?вчата?! У давнину казали: 'Подружжя, що за тисячу верстов одне в?д одного, одн??ю ниткою пов'язано.' Д?д, який живе на м?сяц?, вс? шлюби вир?шу?. Як вир?шив ? п?дготував, то бере нишком червону шовкову нитку, зв'язу? ?м двом ноги. Нав?ть якби ? море пом?ж ними було - якщо шлюб призначений долею, рано чи п?зно з'явиться ?м можлив?сть стати чолов?ком та ж?нкою, нав?ть якби гори й море були на ?хньому шляху. Це поза нашими можливостями - призначити все за бажанням. Батьки бажають шлюбу, або родини разом живуть, гадають, н?би все узгоджено, а Д?д на м?сяц? не пов'язав ?х червоною ниткою - не бути ?м у пар?. От тво? сестри, з ким вони поберуться, н?хто не зна?, де ?хн? щастя, за якими морями-горами.'
Баочай мовила: 'Хто б знав, як мама говоритимуть-говоритимуть ? на нас звернуть!' З цими словами вона притиснулася до материних грудей ? реготала: 'Ход?мо зв?дси!' Дайюй розсм?ялася: 'Ти подивися! Така здорова виросла, в?д?йшла в?д т?тоньки. А все соб? за старе: Т?льки побачила милу т?тоньку, а же вда? з себе!' Пан? Сю? в?дтрутила Баочай, у захопленн? вигукнула до Дайюй: 'Ти, сестричко, як братик Фен перед старою панею! ? серйозна справа, то одразу треба порадитись з нею. Нема справи - добре, що вона мене розвеселила. Я бачу, як вона стражда? ? сама не можу розв?яти тугу!'
Дайюй почула це ? розчулено розплакалася: 'Вона завжди тут так. Наче сердиться, що я не маю р?дних, навмисно приходить розпов?дати про мене дурниц?.' Баочай розсм?ялася: 'Мамо, ти подивися, вона несповна розуму! Каже, я пихата!' Т?тка Сю? мовила: 'Не можна ?? звинувачувати, що вона так побива?ться. Нещасна не ма? батьк?в, нема н?кого р?дного.' Пестячи Дайюй, розсм?ялася: 'Мила дитино, не плач. Бачиш, мен? не байдуже, що твоя сестричка засмутила тебе. Ти не зна?ш, в душ? я ще б?льше тебе люблю! Хоч у тво?? сестрички нема батька, так ? я, ? р?дний брат, тим вона й сильн?ша за тебе. Я часто тво?й сестр? кажу, що люблю тебе, хвилююся. Т?льки ж не треба це вс?м показувати. Вони тут пащекують, мало хто каже щось хороше, багато патякають злого. Не кажу вже про тебе, що нема де прихилитися: А ти така до вс?х приязна. Стара пан? про тебе так п?клу?ться: Ми ж теж, як билина при дороз?.'
Дайюй розсм?ялася: 'Якщо мила т?тонька так каже, то я завтра ж визнаю вас сво?ю мат?нкою. Якщо ви за це образитесь, то, значить, всу? казали, н?би мене любите.' Т?тка Сю? мовила: 'Якщо ти не проти, я тебе визнаю.' Баочай вихопилася: 'Не вийде!' Дайюй спитала: 'Як не вийде?'
Баочай мовила: 'Я теж хочу тебе спитати: ще нев?домо, на кому м?й брат одружиться. Чому спершу говорили, що сестричку С?н видадуть за когось ?з мо?х брат?в? Який сенс?' Дайюй мовила: 'Вона не в себе вдома, чи неправильно гороскопи розрахували. Тому спочатку й казали про тво?х брат?в.' Баоюй розсм?ялася: 'Не так. М?й брат вже погодився, т?льки почека?мо, коли повернеться - одразу домовимося. Не треба й казати. Я й кажу, ти ?? не визна?ш за мат?нку. Пом?ркуй!' З цими словами вона розреготалася ? почала терти оч?.
Почувши це, Дайюй притулилася до т?тки Сю?: 'Я не потерплю, якщо мила т?тонька не вдарять ??!' Т?тка Сю? пестила Дайюй, казала: 'Не в?р словам сво?? сестри. Вона жарту?!' Баочай розсм?ялася: 'Точно мама завтра п?дуть просити в старо? пан?, шукатимуть нев?стку. Х?ба не краще, н?ж десь м?ж чужими людьми шукати.' Дайюй хот?ла вчепитися сестр? у волосся, реготала: 'Ти геть збожевол?ла!' Т?тка Сю? розборонила ?х. Дал? мовила до Баоюй: 'От панночка С?н: боюся, тв?й старший брат з?псу? ??. Тому й в?ддамо ?? за твого меншого брата. Не кажи вже про цю дитину. Н? за що не в?ддам. Спочатку стара пан? хот?ли видати твою сестричку за Баоюй, та пот?м ?? заручили ?з хлопчиком з ?ншо? родини. ?накше - от була б рад?сть! Я спочатку домовилася про панночку С?н, та стара пан? насм?ялася: 'Я спочатку хот?ла поговорити про ?? цноти, та хто б знав, яка вона недолуга:' Хоча це й жарт, але, якщо добре пом?ркувати, враз замислишся: чи не хоче вона на щось натякнути? Я гадаю, хоч Баоц?нь ма? пару, хоч у мене нема з ким заручити дитину - все одно не дивно, що ? слова не мовила. Я ось думаю про твого братика Баоюй: стара пан? так його любить. В?н ще й ставний такий. Якби з ким старим говорити: то, якби стара пан? владнала справи так, як вс? того прагнуть, якби видала сестричку Л?нь за Баоюй, х?ба не були б вс? щаслив??'
Дайюй спочатку зац?пен?ла ? мовчки все це слухала, але коли почали розмову про не? - вдала, н?би плю? на Баочай, розпаш?лася, зашар?лася, потягла Баочай за руку, см?ялася: 'Я тебе разочок вдарю! Нав?що п?дбурила любу т?тоньку розпов?дати цю стару брехню?!' Баочай з? см?хом в?дпов?ла: 'От дивацтво! Мама про тебе кажуть - а мне нав?що бити?!'
Миттю п?дб?гла Цз?цзюань ? з усм?шкою мовила: 'Якщо т?тонька таке гадають, то чому б не порадитися з? старою пан??'
Т?тка Сю? розсм?ялася: 'Ти дитино, чого цим перейма?шся? Треба буде панночку зам?ж видати - ти мусиш швидше знайти соб? жениха.' Цз?цзюань попекла рак?в, розсм?ялася: 'Пан? знають, що ми ?? поважа?мо як старшу, то все соб? дозволя?.' Мовила - ? п?шла.
Дайюй лаялася: 'Коваль коня ку?, а жаба ? соб? лапу да?! Ти, шльондра мала!' Пот?м роздивилася на вс? боки, розсм?ялася: 'О Милостивий Будда! Це ж треба! Це ж!:Неподобство! Див?ться мен?!' Мати й дочка Сю?, вс? т?тки та д?вки покотилися з? см?ху.
Не встигли вони нареготатися, як побачили: заходить Сянюнь. У руц? в не? була розписка, вона см?ялася: ' Що це за пап?рець?' Дайюй подивилася - не вп?знала. Т?тки у поб?геньках розсм?ялися: 'А це гарна штука! ?? не дарма тут вчили, таку км?тливу!'
Баочай миттю перехопила пап?рець - це була розписка Сю??нь, про яку т?льки-но йшлося. Баочай захвилювалася. Т?тка Сю? промовила: 'Це мусить бути та розписка, яку та мамка загубила. Швидше поверни - вони там шукатимуть. Як вони ?? знайдуть сам??'
Сянюнь промовила: 'Що таке розписка?' Вс? розсм?ялися: 'От дурненька панночка! Не зна?, нав?ть, що таке розписка!' Т?тка Сю? мовила: 'Не треба звинувачувати! Вона - такий маленький домашн?й скарб, т?льки вдома й сидить, ще й така маленька. Зв?дки вона знатиме? Де побачить? Посполит? цим користуються, де вона на таке подивиться? Не см?йтеся, н?би вона дурненька. Вам, таким домашн?м панночкам покажи - теж станете дурненькими.' Т?тки розсм?ялися: 'Панночка Л?нь т?льки-но теж не вп?знала. Не каж?ть про д?вчат: якби нашого Баоюй не випускати за ворота - мабуть, теж не зрозум?в би, що то таке.'
Т?тка Сю? одразу втрутилася з поясненнями. Почувши це, Сянюнь та Дайюй розсм?ялися: 'А на грош? ласа! У т?тки вдома теж таке ??' Вс? розсм?ялися: 'Ще ц?кав?ше! Вс? ворони однаково чорн?. Як можуть бути р?зн??'
Т?тка Сю? знову спитала: 'Зв?дки це взялося?' Сянюнь т?льки хот?ла в?дпов?сти, як Баочай вихопилася: 'То вже старе й непотр?бне. Не знати, якого року борги. Сянл?н над ними пожартувала.' Т?тка Сю? прийняла ц? слова на в?ру, тож не розпитувала дал?.
Тод? ж прийшли люди: 'Старенька з того села прийшла, хоче поговорити з пан? Сю?'. Т?тка Сю? п?днялася ? п?шла.
Коли в к?мнат? не лишилося людей, Баочай спитала Сянюнь, зв?дки та взяла розписку. Сянюнь розсм?ялася: 'Я побачила, як ти звел?ла служниц? нев?стки молодшого брата нишком передати цю р?ч Юань, Юань поклала ?? м?ж стор?нками книжки, гадала, я не бачу. Я почекала, поки вс? вони п?дуть, нишком подивилася, не зрозум?ла, що це. Думаю, вс? ви тут, то принесла сюди, щоб мен? сказали, що це таке.' Дайюй спитала: 'Чому ?й не вдалося заставити одяг? Коли заставила, то чого знову давати тоб??'
Баочай почула таке, не наважилася приховувати сво? вчинки в?д д?вчат. Дайюй почула - 'к?шка над мишкою плаче, а ворон воронов? ока не виклюне', вона не втрималася ? почала з?тхати. Сянюнь почула ? розсердилася: 'Почекай, поки я п?ду спитаю у друго? сестри! Я насварю тих т?ток ? служниць, за вас ?х насварю - то як?', - ? вийшла з цими словами. Баочай швидко стримала ??, розсм?ялася: 'Ти збожевол?ла, не да?ш мен? с?сти!' Дайюй розсм?ялася: 'Якби ти була чолов?ком, то могла б ходити боротися за справедлив?сть, боронити скривджених, а ти, ти що, Цз?нь Ке чи Н? Чжен? Давн?й лицар-звитяжець?! Це ж см?х!'
Сянюнь мовила: 'Не треба до не? ходити, завтра просто приймемо ?? пожити разом ?з нами. Х?ба зле?' Баоюй розсм?ялася: 'Завтра знову порадимо.' В цей час зовн? допов?ли: 'Третя та четверта панночки прийшли.' Тро? одразу замовкли ? не заводили цю розмову знову.
Якщо читач хоче д?знатися, як було дал? - нехай прочита? наступний розд?л.